Посилення фундаменту палями на прикладі технологій Jet Grouting та Stati-Pile
Посилення фундаментів палями досить велика тема і включає в себе доволі багато різних технічних рішень. Розглянемо і порівняємо дві технології, в яких використовуються принципово різні типи паль – ґрунтоцементні для струминної цементації (Jet Grouting) і металеві багатосекційні палі Stati-Pile.
Конструкція паль
- Створення ґрунтоцементних паль (колон) шляхом руйнування та перемішування ґрунту високонапірним струменем цементного розчину, що подається через бурову колону. Може бути з армуванням чи без нього, найчастіше без армування. Діаметр та глибина безпосередньо залежать від бурового обладнання, максимальний діаметр до 2,5-3 метрів.
- Металеві багатосекційні палі Stati-Pile, що вдавлюються, виготовлені з проного, не схильного до корозії сплаву (AlSi7Mg0,3). Мають спеціальну спіралеподібну форму, яка дозволяє при вдавлюванні вкручуватися в ґрунт по спіралі. Діаметр палі – 60 та 100 мм. Оскільки паля збирається з метрових секцій – глибина залежить від пневмо або гідравлічних молотів, що використовуються.
Принцип роботи паль
- Ґрунтоцементна паля створена створює на місці слабких ґрунтів закріплену область у вигляді колони. У деяких випадках, при новому будівництві такі палі можуть використовуватися як новий фундамент.
- Металева паля передає навантаження з існуючого фундаменту на глибокозалягаючі, міцні ґрунти. Така конструкція безпосередньо приймає та перерозподіляє навантаження будівлі.
Швидкість виконання робіт
- Для встановлення ґрунтоцементних паль вимагає комплекс промислового обладнання – бурова установка, бунцер для цементної суміші, компресор високого тиску та відповідна потужність для підключення до мережі. Що саме собою потребує часу на логістику, розгортання на майданчику, безпосередньо місце на майданчику. Плюс потрібен час для набору міцності цементно-ґрунтовою колоною – від кількох днів до тижнів (залежить від ґрунтів та технології). При бурінні методом джет граутингу на поверхню виходить цементно-грунтовий шлам, який потрібно забрати з майданчика. Також компресор і бурова установка виробляють багато шуму і вимагає площі для розміщення обладнання. Це може стати проблемою в умовах щільної забудови, сусідства з існуючими будинками, а також ускладнити процес реконструкції існуючої будівлі.
- Оскільки встановлення паль, що нарощуються, не вимагає громіздкого обладнання, а сама технологія не вимагає часу на затвердіння, то включення паль в роботу можливе відразу після вдавлювання і обв’язування. Саме час на установку залежить від площі та кількості паль. Повний комплекс робіт команди Stati-Cal може бути виконаний до 3 днів.
Сфера застосування
- Струменева цементація оптимально підходить для зміцнення великих масивів ґрунту при масштабному новому будівництві, переважно для нових фундаментів. Також для зміцнення схилів пром. котлованів та різних дамб.
- Металеві палі, що вдавлюються, оптимальне рішення для посилення існуючих фундаментів діючих споруд. Реконструкція, аварійні будинки, стабілізація фундаментів поблизу інших споруд. Також палі можуть використовуватися як основа для фундаменту нових будівель.
Таким чином, говорячи про посилення фундаменту палями, важливо розуміти різницю між різними видами цих технологій. Палі можуть мати різну конструкцію та матеріал, можуть мати різні призначення. Якщо вас цікавить стабілізація та посилення існуючих фундаментів, то краще використовувати технології нарощуваних паль Stati-Pile. Т.к. наші технології дають змогу проводити роботи навіть на площах з обмеженим доступом. Виконання робіт нашими спеціалістами не вимагає переривання експлуатації будівлі замовником, забезпечує гарантований та прогнозований проектний результат відразу після виконання робіт.
Сучасна інженерія пропонує широкий спектр підходів до стабілізації та відновлення будівель, але найважливішим залишається своєчасне виявлення небезпечних станів і грамотний вибір технології. У цій статті розглядається, що саме дозволяє назвати будинок аварійним, які процеси приводять споруду до цієї межі, як запобігти переходу в крайню стадію та чому рішення Stati-CAL давно стали частиною доказової інженерної практики у світі та в Україні.
В архітектурі існує тонка, майже інтимна межа між красою форми та міцністю сутності. Будинок може здаватися надійним монолітом, але насправді кожна споруда — жива конструкція, що реагує на сезонність, вологість, проєктні помилки, ґрунтові процеси та людські втручання. І одного дня на його тілі з’являються вони — тріщини. Одні схожі на легкі зморшки часу, інші ж — тривожні сигнали, що потребують уваги інженерів-конструкторів.
Коли ми дивимось на будівлю, здається, що все нерухоме. Але всередині її тіла — під плитами, під обладнанням, у стиках металу і бетону — постійно триває рух. Ґрунт дихає, матеріали змінюються, вібрації проходять крізь каркас. Іноді цей рух стає помітним — коли обладнання нахиляється, підлога просідає, а колони втрачають геометрію. Так народжуються три пов’язані феномени: просідання, крен і вібрації.
Кожен із нас стикався з тріщинами у бетоні, цеглі чи камені. Хтось бачив їх удома, хтось — на об’єктах. Завжди поруч був «дідівський спосіб» — забити арматуру, закрити цементом, пустити по тріщині хімічний анкер, приклеїти сітку або навіть щось «запресувати». Ці методи десятиліттями передавалися з вуст у вуста, увійшли до підручників, ними пишалися майстри.
У практиці Stati-CAL ми щодня зустрічаємо будинки зі збірними фундаментами: серійні ФБС-блоки, подушки, стики на розчині, місцями — фрагменти моноліту. Швидке зведення, низька ціна, прогнозований монтаж — саме за це їх люблять. Але фізика конструкції і поведінка ґрунтів невблаганні: те, що заощадили на старті, часто доводиться сплачувати під час експлуатації — вже множником. І хоча «слабкі шви» здаються очевидною причиною, реальна картина набагато складніша: вона в тандемі про матеріал, геологію, воду, температурні цикли й нерівномірність навантажень.
Зсуви — це не тільки Карпати чи берегові схили. Вони можуть розвиватися десятиліттями у звичайних містах і селах, а перший серйозний поштовх дає сильний дощ, сусідній котлован чи підняття ґрунтових вод.
У світі будівництва є правило: там, де рельєф має перепади висот, де облаштовуються дороги, тераси чи підземні частини будівель, завжди будуть потрібні підпірні стіни. В Україні їх можна зустріти скрізь:
Ви, мабуть, бачили ці фото в інтернеті: стіна з рівними рядами цегли, але по ній йде діагональна «блискавка» тріщини. Або бетонний цоколь, який ніби хтось почав терти наждачним папером — і тепер він сиплеться в руках. Для багатьох власників будинків це стає несподіванкою, але для інженерів — закономірний результат певних процесів. Давайте розберемося, що таке тріщини, растрескування та крошіння фундаменту, чому вони виникають, які наслідки мають і що з цим робити.
Зведення будинку — це не лише питання проєкту й будівельних робіт, а й про довговічність споруди, її здатність протистояти часу та зовнішнім впливам. Особливу роль у цьому відіграють фундамент і стіни — ті, хто тримають на собі увесь вантаж нашого побуту, мрій і безпеки. Але навіть найміцніший дім може потрапити у полон деформацій. Не поспішайте впадати у відчай: розібратися в причинах, наслідках і, головне, вчасно помітити оптимальний момент для ремонту — ось що дасть змогу уникнути зайвих витрат і зберегти спокій.
Балкон‑оранжерея, літня кухня, теплий гараж для електрокара або, скажімо, міні‑кав’ярня під офісом — сценаріїв, коли основній будівлі «замало місця», безліч. Та, на жаль, приблизно у третини таких «доповнень» через 3‑5 років з’являється тріщина між старою стіною й новою, а фасад починає виглядати так, ніби прибудова вмовляє: «Соррі, я пішла своїм шляхом».









