Як усунути вигібання стіни з використанням сталевих анкерів Stati-Tie
Вигинання стіни – небезпечна деформація і при її появі потрібна негайна експертиза технічним фахівцем. Залежно від конструкції самої будівлі, часу розвитку деформації та її ступеня причин може бути декілька.
Поширений приклад – вигинання площини на стіні, що несе, яке найбільш помітно на рівні між першим і другим поверхом. Причина в такому кейсі може бути в ослабленому механічному з’єднанні між балками перекриттів і кладкою. У деяких старих будинках таке з’єднання могло забезпечуватись лише за рахунок дії власної ваги конструкції. Згодом, через рух деревини або кладки контакт слабшає. І стіна фактично залишається «вільною». Навантаження перестає розподілятися правильно, що робить стіну вразливою до витріщання.
Інший критичний сценарій – порушення зв’язку в пустотілих стінах, де зовнішня самонесуча стіна починає відходити від основної внутрішньої конструкції.
Щодо інших причин таких деформацій стін, раніше ми розглядали їх в нашому матеріалі “Що приводить до деформації стін?“. Бо спектр причин є ширшим, і в цій статті ми розглядаємо детальніше тільки одну з цих причин.
Раніше таку проблему вирішували за допомогою громіздких стяжок, які могли проходити через усю будівлю та сполучати протилежні стіни. Таке рішення складне в монтажі та неестетичне.
Сам монтаж може зайняти багато часу і викликати побутові незручності – зняття меблів, підлог, плінтусів, відкриття штукатурки, кріплення та відновлення обробки. таким чином дешевизна матеріалу та примітивність методу насправді перетворюють рішення досить дороге та трудомістке. Особливо критично це у випадку, якщо будівля використовується в комерційних цілях – такий монтаж це гарантований простий та збиток для бізнесу.
Однак, на сьогоднішній день є рішення позбавлене цих недоліків.
Система сталевих анкерів Stati-Tie
Система сталевих анкерів Stati-Tie вирішує завдання без таких недоліків. Вона встановлюється приховано, зовні та використовує існуючі конструктивні елементи будівлі для забезпечення стійкості.
Перед монтажем перевіряється наявність комунікацій у перекриттях, щоби не пошкодити їх.
Залежно від конструкції кріплення до стіни виконується або в балку другого поверху (якщо балки йдуть уздовж стіни), або в балки торці (якщо вони заходять в стіну).
Відразу після установки можна відбувається перерозподіл навантаження та відновлення несучої здатності конструкції.
- Якщо стрижень кріпиться збоку балки, навантаження розподіляється через дошки між сусідніми балками. Таким чином самі перекриття замінюють старі металеві стяжки.
- Якщо балки входять у стіну, використовуються короткі стрижні, що закріплюються у торцях балок.
- Якщо балка проходить через весь будинок, кріплення з обох боків забезпечує потрібний ефект.
Анкери Stati-Tie забезпечують зв’язок між собою всіх елементів конструкції та рівномірну передачу навантаження. Саме перекриття починає працювати як каркас, який утримує стіну від вигинання.
При відходженні зовнішньої частини пустотілої стіни: Анкери Stati-Tie прошивають зовнішній шар і надійно фіксуються у внутрішній несучій стіні. Спіралеподібна форма забезпечує ефект пружини, компенсуючи температурні розширення матеріалів, при цьому жорстко утримуючи фасад в проектній площині.
Система проста та надійна.
Її монтаж не вимагає зупинки експлуатації будівлі, а після встановлення практично не видно. невеликі отвори у стіні зовні легко ховаються “косметично”.
На відміну від традиційної арматури, спіральні анкери це гнучкий переднапружений матеріал. Він краще справляється з навантаженнями на стиск та розтяг. Межа міцності для одного анкера, залежно від перерізу, на розтяг може досягати від 8,2 до 19,6 кН.
Наведемо простий приклад для демонстрації ефективності:
- Цегляна стіна висотою 5 м. Де 1 погонний метр в середньому важить 1 тонну. Таким чином, вага ділянки стіни приймаємо за 5 тонн.
- Відхилення (вигинання від площини) становить 50 мм (0,05 м).
- Вертикальне навантаження дорівнюватиме 49 кН. F = m * g. Вага 5000 кг помножена на 9,81 м/с2.
- Горизонтальна залежить від висоти. Якщо ми беремо її на умовному рівні перекриття (по середині висоті 2,5 метра) досить горизонтальної сили 1 кН.
- Fhor = 49 кН * (0,05 м / 2,5 м) = 0,98 кН
Це наочно демонструє можливості системи Stati-Tie витримувати значно серйозніші навантаження, вирішуючи складніші проблеми, ніж даний приклад.
Реальний кейс вимагатиме огляду нашими фахівцями, вимірів з наступними індивідуальними розрахунками. На наш досвід Stati-Tie оптимальне рішення для двоповерхових приватних будинків.
Stati-Tie це швидко, ефективно, естетично та акуратно.
Причини виникнення тріщин у цегляному фундаменті
Кути є вузловими точками, що забезпечують просторову жорсткість усієї конструкції.
Причини морозного пучення ґрунту
Тому ми вирішили зібрати в одній статті у відповіді на всі типові питання. А також пояснити як таке технічне рішення може бути пов’язане з рішеннями Stati-Cal – посиленням фундаменту палями Stati-Pile.
Як і чим закрити тріщини в бетонній стіні?
Бетонна підлога традиційно сприймається як один із найбільш «надійних» елементів будівлі. Вона не гнеться, не боїться вогню, стійка до вологи та здатна сприймати значні навантаження. Саме тому проблеми з бетонними підлогами часто стають несподіванкою — і для власників будівель, і для інженерів експлуатації. Тріщини, просідання, «чашоподібні» деформації, розриви швів, перекоси обладнання — усе це ознаки того, що проблема знаходиться не в бетоні як матеріалі, а значно глибше. У ґрунті. В основі. У системі передачі навантажень.
Конструкція паль
Сучасна інженерія пропонує широкий спектр підходів до стабілізації та відновлення будівель, але найважливішим залишається своєчасне виявлення небезпечних станів і грамотний вибір технології. У цій статті розглядається, що саме дозволяє назвати будинок аварійним, які процеси приводять споруду до цієї межі, як запобігти переходу в крайню стадію та чому рішення Stati-CAL давно стали частиною доказової інженерної практики у світі та в Україні.
В архітектурі існує тонка, майже інтимна межа між красою форми та міцністю сутності. Будинок може здаватися надійним монолітом, але насправді кожна споруда — жива конструкція, що реагує на сезонність, вологість, проєктні помилки, ґрунтові процеси та людські втручання. І одного дня на його тілі з’являються вони — тріщини. Одні схожі на легкі зморшки часу, інші ж — тривожні сигнали, що потребують уваги інженерів-конструкторів.
Коли ми дивимось на будівлю, здається, що все нерухоме. Але всередині її тіла — під плитами, під обладнанням, у стиках металу і бетону — постійно триває рух. Ґрунт дихає, матеріали змінюються, вібрації проходять крізь каркас. Іноді цей рух стає помітним — коли обладнання нахиляється, підлога просідає, а колони втрачають геометрію. Так народжуються три пов’язані феномени: просідання, крен і вібрації.
